Деза шкідлива для вашого здоровʼя та гаманця
Три місяці ми досліджували, як клікбейт, псевдоліки й шахрайські кол-центри складаються в одну систему — і знайшли там російський слід.
ВІД ВПОДОБАЙКИ ДО ШАХРАЇВ
Це — український студент-винахідник Денис Грінчук. Коли його бабуся втратила зір, він вирішив присвятити себе пошуку засобу, який міг би допомогти людям із проблемами зору.
Так з’явився «Офтальмізол» — краплі, над створенням яких Денис працював кілька років. Перші успішні випробування своєї розробки він провів у Національному фармацевтичному університеті.
Згодом його розробкою зацікавилися американські інвестори й запропонували студентові пів мільйона доларів за права на неї. Денис відмовився: хотів, щоб його винахід залишився в Україні.
Дениса немає у соцмережах. Він уникає публічності.
Скажіть, чудова історія, чіпляє! Є лиш один недолік — вона повністю вигадана. Проте це не заважає шахраям використовувати її та інші подібні історії, щоб виманювати гроші з українців.
Якщо коротко, ця схема працює так:
клікбейтний Facebook-допис → псевдоновинний шаблонний сайт → нативна реклама → дезінформаційний сайт із формою замовлення псевдоліків → оператор кол-центру → доставка поштою або іноді курʼєром.
І ви будете сміятися, але й у цій схемі знайшлося місце росіянам!
Наша журналістка Інна Гадзинська понад 3 місяці досліджувала цю екосистему з «диво-ліками», кол-центрами, шахраями й псевдоновинними сайтами. І ось що нам вдалося дізнатися 👇
Вже після публікації цього розслідування ми з’ясували: реклама харчових добавок за захмарними цінами, що веде на дезінформаційні сайти, які пов’язані з шахрайськими кол-центрами, з’являється на сайтах популярних, а подекуди й авторитетних українських медіа — Цензор.НЕТ, Liga.net, Gordonua.com, Focus.ua, Gazeta.ua.
Як виникла ідея цього розслідування — розповідає авторка матеріалу Інна Гадзинська:
«Ця історія з лайноконтентом у Facebook давно не давала мені спокою. Минулого року я детально прокопала, як різні сторінки на кшталт «Непереможного народу», «Рідної України» наповнюються контентом, як вони тягають одну новину упродовж року, щоб вичавити з неї максимум кліків, як вони женуть трафік на лайносайти. Була гіпотеза, що це роблять для заробітку на рекламі, але до кінця це було незрозуміло.
Тому попереднє розслідування було саме про цю механіку (йдеться про дата-проєкт «Оркестр імені Миколи Відлиги») — така собі камерна штука, але наша артдиректорка Надя Кельм зробила туди шикарну інфографіку. Я б сказала, що це незаслужено красива інфографіка для такої теми, як лайноновини у Facebook.
Потім на тренінгу з цифрових розслідувань від GIJN я познайомилася з журналістом із Румунії, який, як виявилося, також цікавився цією темою. Він запропонував дослідити це явище в транскордонному форматі, отримав на це грант і залучив кілька редакцій до співпраці, зокрема і нас. Це розслідування про шахрайські схеми з продажем ліків — перше з циклу публікацій.
Так-от, коли цього року ми повернулися до дослідження лайноконтенту у Facebook та на лайносайтах, то зосередилися саме на рекламі. Саме тоді у наше поле зору потрапили сайти з псевдоліками.
Спочатку ми дуже сміялися з різної неймовірної дурні, яку писали про всілякі краплі й таблетки, але копнули глибше і з’ясували: є люди, які це купили, а є й ті, кому шахраї навіть погрожували.
Поспілкувавшись кілька разів з операторами колцентрів, я зрозуміла, чому їхня схема працює. Вони дуже вправно маніпулюють, імітують увагу, розпитуючи про скарги й хвороби, розраховуючи на те, що літнім людям часто бракує слухачів для таких розмов. І буквально кліщами чіпляються, наполягаючи на тому, щоб люди купили їхні товари.
Загалом я вважаю, що небезпека різного низькопробного клікбейтного контенту в інтернеті недооцінена. Це ті гачки, які дають змогу інтернет-маркетологам формувати бази даних користувачів, які такий контент споживають, і пропонувати їм більше й більше такого. У результаті людина наче провалюється в «кролячу нору» якоїсь альтернативної реальності: їй з усіх боків починають сипатися як не ворожки, так магічні медальйони, теорії змови та «інноваційні винаходи». Недарма в цій історії згадано про Румунію, адже там саме клікбейтні методики використали для просування політичної дезінформації.
Ми вирішили зосередитися саме на псевдоліках, щоб максимально детально проілюструвати шлях, який проходить людина від вподобайки на підозрілій Facebook-сторінці до втрати своїх заощаджень і телефонного терору.
Російський слід у цій історії наче й не дуже очевидний, але проглядає то там, то сям, і цей фактор теж важливий, бо йдеться саме про бази даних користувачів, вразливих до дези й клікбейту».
На цьому сьогодні все. Бережіть себе і своїх близьких від шахраїв та інтернет-сміття.